Intro
Минулої зими мені дістався трейнер Tacx Vortex Smart, а з ним на додачу – купон на півроку передплати у їх “штатному” сервісі для тренувань Tacx Indoor Cycling. Отже, до весни я “їздив” у ньому. Але, відверто кажучи, від цього софта я очікував більшого і був їм дещо розчарований. Та й до “заліза” в мене були деякі питання… Коли ж почався новий “зимовий” сезон, згадав що в мене також є купон на один місяць у Zwift, та вирішив і його потестити.
Загалом, саме Zwift вважається лідером ринку. Вірніше – я не знаю точно, який там в кого marketshare, або яка там капіталізація чи ще щось. Але у будь якому разі, коли передивляєшся аккаунт якоїсь “велозірки” і бачиш її на трейнері, а напроти якийсь планшет або лаптоп – то у більшості випадків (якщо не майже в усіх), софт на екрані буде саме Zwift.
“Ну не можуть же вони всі вибирати щось погане?..” – спитав я себе і вирішив “поганяти” місяць у Zwift, порівняти його з Tacx і в залежності від вражень, подовжити передплату на кращий сервіс.
Але виявилось, що місяця для порівняння у цьому випадку навіть забагато, і перші висновки з’явились вже за декілька днів, а за пару тижнів думка сформувалась вже остаточно. Отже, зустрічайте огляд-порівняння!.. Тільки тут, без реєстрації та смс! Так би мовити, мегабаттл двох якодзун – але у сухому текстовому форматі, без запальних відосиків.
Загальні риси та головні відмінності
Обидва ці сервіси націлені на одну аудиторію. Обидва пропонують програми тренувань, які можна налаштувати під себе; обидва пропонують віртуальні траси і віртуальні змагання, з віртуальними або реальними супротивниками.
Але є і принципові відмінності. Tacx – виробник тренажерів (трейнерів), і їх софт працює саме з їх власним обладнанням. Не знаю, чи можливо взагалі підключити до Tacx Indoor Cycling трейнер іншого виробника – у будь-якому випадку, на сайті у розділі сумисного обладнання є тільки Tacx. Хоча я не бачу принципової технічної проблеми (крім хворобливої уяви збоченців з відділу маркетинга про те, як треба продавати своє обладнання) у тому, що б підключати трейнери інших виробників. У будь якому разі, в мене не було можливості це перевірити, бо в мене тільки один трейнер.
З іншого боку, Zwift не виробляє обладнання, це саме софт, і його можна підключити до значно більшої кількості трейнерів. Це плюс.
Ще одна відмінність – як саме зроблені ці “віртуальні траси”. У Tacx – це відео. Тобто, якась людина взяла камеру, проїхала по трасі і все зняла наживо. Майже як у Google Street View – тільки відео. Теоретично, це дає можливість краще “зануритись” у атмосферу перегонів. Якщо, наприклад, ви вибрали для тренування пролог Giro d`Italia – ти ви дійсно будете “їхати” по трасі Giro і бачити те саме, що й учасники перегонів.
Zwift пропонує інше рішення – траси генеруються програмно, як у комп’ютерній грі. Загалом, це і є гра, як Forca Horizon – майже симулятор, тільки керуєте не авто, а велом.
Далі трохи більш детально про реальне використання. В обох випадках, для Tacx і Zwift, я використовував одну й ту саму конфігурацію – трейнер Tacx Vortex Smart з вбудованим поверметром і датчиком каденсу, а також датчик серцевого ритму Garmin. Компьютер – Surface Pro 7, Windows 11, все зв’язане через Bluetooth.
Поїхали.
Tacx
Не буду детально зупинятись на вимогах до заліза та можливостях – все це є на офіційному сайті. Встановилось легко, трейнер та датчики Garmin підключились зразу. Насправді, було б дивно, якби не підключились. Треба зауважити, що минулого року Tacx був куплений Garmin, і зараз продаж обладнання та підтримка здійснюється вже суто через Garmin. Отже, було б справді дивно, якби виникли якісь проблеми з підключенням обладнання.
Теоретично, після налаштування процес тренування виглядає так:
- вибрали програму тренування з доступних – для цього потрібен Premium акаунт. Можна вибрати не саме тренування, а просто якусь трассу для покатеньки. Але знову ж таки – без Premium аккаунта вибір досить невеликий.
- якщо вибрали саме програму тренувань – вибрали конкретний workout з неї
- поїхали, слідкуючи на екрані за цільовими показниками і за реальними
- після завершення, результати відправляються до Garmin Connect. В моєму випадку, оскільки вже була включена синхронізація з Strava – можна за декілька хвилин подивитись результати і там.
Загалом, виглядає чудово, але тільки на перший погляд.
Головна проблема – з відео. По-перше, його якість не дуже висока – декларується якість HD, але наразі цим вже нікого не вразиш, і до того ж цього HD не так вже і багато. Більшість треків – це взагалі 720р. На телефоні, можливо, виглядає ще більш-менш, але коли є нормальний екран – це… ну… Як б то сказати… Трохи жахливо. Surface має 12″ PixelSense™ Display з роздільною здатністю 2736 x 1824 (267 PPI). На ньому дивитись це неподобство просто боляче.
По друге, швидкість відео не завжди синхронізується з швидкістю спортсмена на трасі – можна відчайдушно вкручувати педалі, але це не як не вплине на швидкість пересування камери, і швидкість на віртуальній трасі буде така сама, бо як вже знято – то так і знято, пробачте, Спілберга на роботу не взяли. А, і свого віртуального суперника ви також не побачите. Він десь є… але ви його не побачите, траса завжди буде майже порожня, як під час зйомки. Їхати по порожній трасі Giro трохи моторошно.
Ну і головне – траси трасами, але це на Свята для простих віртуальних покатеньок. Це круто, що можна домовитись з знайомим і поганяти з ним на Giro, або після важкого дня трохи “покататись” по Гасконі. Але, насправді, більша частина часу на тренажері – це просто тренування за графіком по програмі, декілька разів на тиждень, від однієї до двох годин за раз. Але для запланованих тренувань ніяких відео нема – тож ви просто будете дивитись на показники свого пульсу та каденсу весь час тренування, всі дві або три години. Ну – таке…
Другий момент – це загалом якась… Не інтуїтивність тренувань. Наприклад, коли треба обрати програму тренування, я повинен вибрати з меню – цитую дослівно – “копати фундамент” або “класти стіни”?.. При тому що для “стін”, “фундаменту” або “покрівлі” є ще по три ступеня складності.
Які стіни? Який фундамент?.. Що це за маячня? Таке враження, що частина менеджменту продавала обладнання для будівельників – або, скоріш за все, сама копала фундаменти – і ще не зовсім добре орієнтується у новій для себе аудиторії. І так, ви не можете просто зробити тест і отримати рекомендовану програму по ваших показниках.
Ну і що мене особисто дратує – жодних нагадувань про те, що в мене сьогодні тренування, нема принципово. Тобто, за задумом авторів, я повинен дбайливо переписати графік тренувань у зошит і кожний ранок починати з перевірки, що в мене там на сьогодні чекає. І нема жодного прогресу – тобто, треба кожний раз вручну вибирати потрібну програму і сьогоднішній workout, згадуючи – я вже відпрацював його або ще ні?..
ЗРУЧНО.
Zwift
Тож зрозуміло, з яким хвилюванням я починав тестити Zwift. Ось він – софт моєї мрії!.. – думав я, налаштовуючи аккаунт.
Але не так сталося.
Перше, з чого почав Zwift – це з повідомлення про помилку у JS. Непоганий початок! – подумав я. Але… З ким не буває… “Я і сам у певному розумінні програміст”(с).
Другий крок – треба оновити щойно встановлений Zwift. Виглядає трохи дурнувато з огляду на те, що встановлював я його не з Microsoft Store, а з власного репозиторія Zwift. У чому проблема покласти туди саме актуальну версію, з актуальними бібліотеками – не знаю.
Після оновлення (хиба, до речі, нікуди після цього не зникла), бачимо дуже інформативний екран. На ньому – три слайда про те, яка гарна штука цей Zwift, у вигляді трьох психоделічних слайдів. І все, більше нічого. Закрити його не можна – бо це означає вихід з Zwift і треба буде все починати спочатку. Пропустити не можна. Коли воно скінчиться і чи скінчиться взагалі – невідомо. Треба сидіти і чекати, роздивляючись слайди – аж три штуки, раз за разом.
Але якщо бути терплячим, то зрештою з’являється кнопка, яку треба натиснути, для того що б побачити… Повідомлення, що ви – так, так, саме ви – забули щось.
У цьому місці в мене почало смикатись око. Що саме я забув? Вимкнути воду? Злити за собою в унітазі? Проплатити рахунки за світло? Що взагалі відбувається?.. Ну і звісно – якщо натиснути хрестик, то разом з дуже інформативним повідомленням закриється цілком Zwift і все знову ж таки треба починати спочатку.
Але, зрештою, якщо ще почекати деякий час – бо це ж JS, нехай весь світ зачекає – то це загадкове нагадування зникає і можна побачити інтерфейс власне Zwift. Ну, перше враження – краще б я його не бачив. За кольорами і дизайном взагалі – це щось типу афіши цирка-шапіто, причому малював це художник-дальтоник після вживання якоїсь психотропної речовини.
Але, тим не менш, якось воно таки працює і навіть дозволяє підключити трейнер та датчик серцевого ритму. Можна починати!..
А, ні, не можна – треба спочатку проїхати тестову трасу і засвоїти, як взагалі тут все працює. Ну і звісно – пропустити цей крок нема можливості.
На жаль, швидко виявилось, що при початку їзди Zwift перестає отримувати сигнал з попередньо підключеного трейнера. Тобто, трейнер є, нікуди не подівся, помічений як активний, тренування йде, але… Каденс нуль, потужність нуль.
Забігаючи вперед – з цим багом я боровся декілька днів. Видалив обладнання, підключив, видалив, перевстановив Zwift – після якогось моменту, все почало працювати нормально. Але враження від початку були вже, самі розумієте, дещо зіпсовані.
Потім ще виявилось, що хоча Zwift можна синхронізувати з Strava, але неможливо це зробити з Garmin Connect. Кнопка для підключення цього сервісу є, можна її натиснути, але… нічого не відбувається. Цей баг я так і не поборов. Можна, звісно, експортувати треки у файл, а потім імпортувати у Garmin по одному, але це якось… Дивно? Ганебно? Говорить багато про контроль якості і тестування у Zwift?
Потім ще був кумедний баг, коли прапор над моєю аватарою Zwift змінився з словацького на британський – без жодного оголошення війни, просто не твоє діло, ми краще за тебе знаємо, ось чому. А перевірити або відредагувати профіль у придатку неможливо – для цього треба йти на сайт. Це я мовчу, що крім власне додатку Zwift є ще Zwift Companion, який потрібен для комунікації з іншими спортсменами – я ж саме для цього придбав трейнер, адже не так? – і чомусь для підключення обладнання, бо це ж майже те саме.
Втім, для балансу мушу визнати, що віднедавна у Tacx профіль теж не можна редагувати у додатку – треба йти у Tacx Cloud. Мабуть, це заразно…
Отже, враження від Zwift були досить неоднозначні.
З одного боку – віртуальні згенеровані траси це дійсно вдала ідея, особливо для тренувань. Власне програми тренувань – дійсно детальні і добре сплановані. Розробники зробили акцент на соціалізацію – це має заохотити крутити педалі вдома годинами. Я добре розумію, що гейміфікація зараз тренд, і крутити педалі на трейнері – дійсно нудно. І розробники це розуміють. Постаралися.
З іншого боку – все це перекривається неймовірним недбальством та фантастичним рукожопством. Іноді було враження, що керівництво Zwift звільнило всю команду девелоперів, тестерів, дизайнерів та фахівців з маркетингу і знайшла собі нову команду десь у таємничих глубинах далекої внутрішньої Індії, причому команда – це один простий хлопець Мамакудріджамаракеш, пастух корів у минулому, якому все село скинулося в борг на книжку “Все про JavaScript за 5 хвилини”, але грошей не вистачило, тому замість книжки наш герой вивчав програмування по Вікіпедії. Коли йому здалося, що воно майже працює, він же зробив інтерфейс у яскравих кольорах Болівуду, від якого витікають очі.
Керівництво, звісно, попиляло всі зекономлені гроші, але що б якось виправити ситуацію, вирішило вдарити соціалізацією по бездоріжжю, і зробити такий собі Фортнайт для велосипедистів. Але фахівець, який цим займався, насправді був тим самим Мамакудріджамаракешем, який просто залогінився під іншим аккаунтом, свого сусіда Джамабабаймакаракша. Тому соціалізація там така сама, як дизайн – дика та настирлива. Я в житті ще не отримував стільки емейлів після реєстрації нового аккаунта з пропозиціями спробувати нові функции та можливості, або просто новинами, які мене не цікавлять геть зовсім. Навіть щоденний емейл – це забагато, а були дні, коли я їх отримував п’ять. Ну і коли тренуєшся – повідомлення кожні 30 секунд про те, хто з п’ятиста суперників на цій трасі отримав щойно вподобайку і як саме тобі треба напружуватись, щоб отримати дві і утерти носа цьому говнюку – це реально задовбує.
Господи, я просто хотів підтримати фізичну форму у зимовій сезон, а не присвятити своє життя намаганням отримати новий скін на свій віртуальний велосипед або здобути у неймовірній боротьбі якийсь особливий бейдж “За найкращі успіхі у подолані перших двох метрів дистанції”. І навіщо мені в біса окремий додаток для спілкування з іншими користувачами Zwift?.. Якщо в мене буде дефіцит спілкування – я краще відкрию Tinder.
Таким чином, замість нормального софта вийшов шматок лайна – як це і відбувається у 80% випадків сучасної розробки. У інших 15% – на щастя, діло просто не доходить до релізу, а останні 5% – це просто випадковість і виключення з правил.
Winner!..
Так хто ж буде переможцем цього герцю?.. Tacx чи Zwift?.. Інтрига!..
…а ніхто з них. Досить несподівана розв’язка, згоден. Але на цей момент, мій фаворит, улюбленець та беззаперечний лідер перегонів – Garmin Connect, і ось чому.
Як в Tacx або Zwift, в Garmin Connect можна вибрати програму тренувань. Порівняно з ними – програм небагато, всього шість. Але, відверто кажучи, для новачка або просто ентузіаста, такого як я, що б просто підтримувати форму взимку – цього цілком досить. Крім того, як на мене, програми виглядають логічно – підготуватись до 100 км, підготуватись до 100 міль, підготуватись до перегонів на задану дату, покращити показники. Якщо вам потрібно щось дійсно особливо – нема жодних проблем скласти свою власну програму, бо Garmin, як і всі інші, підтримує створення власних тренувань.
Вибрану або створену програму можна синхронізувати з особистим календарем – в Office 365 або в Apple Calendar. Як на мене, це найбільш крута фіча. Взагалі не розумію, як без неї виробники конкуруючого софта досі не збанкрутіли. Зранку, зробивши собі каву, я відкриваю Outlook і бачу, що сьогодні в мене, наприклад, звіт по проекту, візит до окуліста та інтервали на тренажері. Це дозволяє не тримати всі справи в голові, добре планувати свій час і не пропускати тренування.
Саме тренування виглядає надзвичайно просто. Вмикаєте трейнер, вмикаєте велокомп – Garmin, звичайно. Трейнер можна підключити до нього, як будь який інший звичайний датчик, по Bluetooth фбо ANT+. Якщо на сьогодні в вас заплановане тренування – зразу з’явиться пропозиція почати його. Натискаєте кнопку – і все, поїхали. Коли треба буде прискоритись – комп дасть сигнал. Коли можна буде збавити темп – також буде сігнал. Фази тренування можна бачити на екрані свого Garmin. Можна так само завантажити свій трек GPS і проїхати по ньому. Наприклад, я завантажив треки з L`Etape Slovakia Tour de France – з урахуванням всіх наборів висоти. Не являю, як я проїхав це наживо – на трейнері було значно важче… І так доки тренування не скінчиться, про що комп також дасть сигнал.
А як же соціальна складова? Як же вподобайки? Як же бейджи, челенджі, ось оце все, без чого сучасна людина не може займатися спортом?.. Та що я кажу – спортом!.. Зараз напевно вже до туалету не можна сходити, що б не зробити челендж, викласти відео у сторіз та не отримати вподобайки за результат.
По-перше, в Garmin Connect також є бейджі, челленджі і вся ця соціальна фігня. По-друге, всі активності синхронізуються з Strava – тож якщо ви не можете жити без вподобайок, то можете набирати їх там.
Ну і нарешті, як же ж тренуватися, якщо нема віртуальної траси? Це ж нудно!..
Згоден, нудно. Але мені особисто нудно і на відео Tacx, і в намальованих пейзажах Zwift. Взагалі трейнер – це досить нудна штука… Але у випадку з Garmin Connect на допомогу приходить будь який стрімінговий сервіс – наприклад, Netflix. Або, як у моєму випадку, Amazon Prime. Це значно дешевше і набагато цікавіше, а якщо дивитись фільм на мові оригиналу – то й корисніше. Можна крутити, слідкувати за каденсом, пульсом та потужністю на педалях, і дивитись щось миле, добре, різдвяне… Die Hard, наприклад.
Рекомендую.
Залишити свій безцінний коментар