Не думав, що буду таке тут писати – але так трапило ся, що останнім часом отримав декілька запанібратських запитів з сайту з якимось питаннями стосовно подорожей або спорядження російською мовою. Ну і так співпало, що побачив у стрічці декілька натхненних дописів стосовно святого права вживати російську будь-коли і у будь-який ситуації, і недоречності будь-яких дорікань з цього приводу.
Отже, відчуваю потребу зауважити наступне.
Загалом, я вважаю себе нормальною толерантною людиною. Власне, я і сам переважну більшість життя спілкувався російською. Я чудово розумію різницю між державною мовою, яка потрібна для спілкування с державою, і мовою мого приватного життя, в яке держава та суспільство взагалі не має пхати свого носа – так само, як не має воно пхати носа у всі мої інші особисті уподобання, від мови до ліжка.
Більш того, є люди, яким я довіряю повністю і спілкування з якими для мене важливіше за те, якою самою мовою це буде. У таких випадках, мова це реально другорядне питання. Російська – також без проблем.
Але.
Є ще питання контексту і доречності. А контекст такий, що коли росіяни захопили, наприклад, Маріуполь, то перше, що вони зробили – це почали знімати українські таблички на вулицях и вилучати українські підручники з бібліотек. Це ж має навести на думку, що мова все ж таки має значення, нє?..
Тож якщо малознайома людина принципово звертається до мене російською – то це принципово не знайде в мене розуміння. Якщо людина ігнорує суспільний контекст вживання мови, і робить це публічно, безтактно, недоречно та демонстративно, створюючи тим самим багате підґрунтя для срачу – то це тому, що вона безпросвітно тупа, а не тому, що це в неї таки принципи. Бути тупим та ігнорувати контекст – це також вибір людини, і я його поважаю, але для мене особисто нема сенсу витрачати час на спілкування з такими людьми.
Отже, ті хто досі чекають від мене відповідей на свої запити, скоріш за все їх не отримають.
Залишити свій безцінний коментар