Штани

Ті люди, які погано мене знають – або навпаки, знають дуже добре – переконані, що я вічно похмура, роздратована, песимістично налаштована, всім невдоволена, неприємна і занадто саркастична у спілкуванні людина.

Звісно ж, це не так.

Насправді я дуже оптимістичний і життєрадісний чоловік, який випромінює тепло та щастя на оточуючих, навіть коли вони вже цьому не раді і були б не проти десь сховатись. Я такий оптиміст, що кожного разу, коли купую у драгерії разові паперові носовички або ще якісь дрібниці додому, то беру додатково велику упаковку презервативів і гордо несу їх до каси, символізуючи своїм накупним кошиком величні та оптимістичні плани на найближчий вечір, на майбутнє загалом і непохитну впевненість у власних силах.

Так, будемо відверті – потім я їх викидаю у сміття прямо у цій великій упаковці, коли строк їх гідності вже добігає кінця. Але викидаю у відповідний контейнер, не забруднюючи планету і забезпечивши наступні оптимістичні покупки, які стимулюють економіку та галузь. Ось який я оптиміст!..

Але до справи. Нещодавно я з усім притаманним мені оптимізмом почав нове життя – зазвичай, я роблю це раз на тиждень – і почав це з спроби навести лад з речами у шафі. Звернув увагу на деяку незбалансованість у своєму гардеробі.

Взяти, наприклад, штани.

Маю штани для туристики – на холодну погоду, нормальну, спеку, просто для дороги. З велоштанами – ще гірше, ну тобто краще, бо велошортів і велоштанів має бути багато, на різні умови, температуру, і з різними памперсами, і змінні комплекти на кожний день у довгих поїздках… Коротше, не те щоб шафа вже не закривалась, але ґрунтовний підхід до питання з спортивним одягом відчувається. І на все це з сумом дивиться одна пара “нормальних” штанів:

– Будьте знайомі, це мої джинси, я в них ходжу до супермаркета за хлібчиком. Джинси, знайомтесь, це мої багаточисленні штани і шорти для активного спортивного життя, вони зараз поділяться своїми яскравими спогадами про те, як ми провели літо.

Після чого всю довгу зимову ніч спортивні речі розказують друг другу де були, що бачили, які враження, які плани на майбутнє, а тим часом джинси ховаються в куточку і нишком плачуть.

Не те що б я переживав за те що у джинсів настане депресія від цього – але, погодьтесь, у такому дисбалансі є певні ризики. Припустимо, що мене запросили на побачення…*

* Чесно кажучи, я не можу зараз сказати, як це взагалі могло б статися – навіть моя уява тут буксує. Можливо, колись потім в мене буде якесь особливе натхнення, і я допишу пріквел до цієї історії, а зараз – давайте просто припустимо таку ситуацію.

…так ось – припустимо, в мене побачення. Вона – порядна вихована дівчина з доброю освітою, тому найближчий генделик з караоке як місце для зустрічі відкидаємо. Підемо у театр. Оскільки я загалом притомна людина, то звісно ж, не буду вдягати до театру велоштани з памперсами. І навіть мої улюблені штани для хайкінгу, дуже зручні, з великими кишенями та застіжками. Одягну нормальні. Ну, іншими словами, єдині НЕ спортивні – тобто, джинси.

І ось, стою це я у фойє театру, а дівчина дивиться на мене – знаєте, як іноді дівчата дивляться, так пильно і уважно. Якщо зовсім точно – то пильно і уважно дивиться вона навіть не на мене, а саме на ці джинси, бо вони такі трохи протерті, бувалі, і там ще є така пляма, я просто курку купував на супчик, а вона не дуже добре запакована була, я це не побачив і невдало пакет з покупками притис до ноги. І ось на цю пляму дівчина і дивиться. Прямо ось розглядає.

Може якійсь інший, більш обережний чоловік і почув би у таку мить вже десь у серці тривожну червону сирену – але ж я оптиміст!.. В мене у серці життєрадісність бринить, в мене піднесений настрій, і все це заважає чути будь які сирени. Отже, я намагаюсь справити враження, що я затятий театрал, і взагалі дуже досвідчений, та й кажу:

– Ну що, давай не чекати третього дзвінка, візьмемо по поп-корну і підемо у лібрето шукати наші місця?

У цю мить в голові дівчини складається пазл, вона розуміє про мене все – ну тобто все взагалі, від плями на джинсах до мого життя загалом – приймає рішення і відповідає:

– Чудово, давай зробимо так – ти спробуєш знайти поп-корн, а я зараз на хвилинку схожу у лібрето… Тьху, у туалет, носика попудрити, і повернусь.

Після чого повертається, спокійно іде за ріг, де плавно прискорює ходу, потім біжить, аж до виходу, ловить там таксі і забирається геть з цього місця. Називає водію адресу свого улюбленого кафе, де збираються всі її подруги. Бо воно так завжди буває – у всіх дівчат завжди є улюблене кафе, де вони обговорюють свої побачення і взагалі всі справи. Я це достеменно знаю, бо бачив таке неодноразово у різних серіалах, вони там завжди базікають про всякі цікаві речі, наприклад про секс або місто, при тому що сексу нема зовсім, а місто загалом це кафе як раз і уособлює, але ж у телебаченні не будуть брехати?!.

І ось вона приїжджає у кафе, всі її чекають, і зразу починають питати:

– Ну? Як?!.. Як все пройшло?..

А вона зразу забирає в подруги келих вина, випиває одним ковтком, і відповідає:

– Я просто не хочу про це говорити, бо знову почну все це переживати, в мене буде стрес, і в такому випадку мені крім келиха вина – до речі, офіціант! Ще один! Ні – ще два, будь ласка!.. Так ось, крім вина мені знадобиться психологічна підтримка і терапія. А я тільки закінчила черговий курс відновлення після останніх відносин, і не хочу більше ходити до психоаналітика.

Після чого випиває ще один келих, вже іншої подруги – так само, одним ковтком – і додає:

– Але хочу вас всіх попередити. Якщо колись ви попадете на побачення з таким собі хлопцем у джинсах, а них буде пляма від курки – зразу ідіть геть. Все, кінець історії, давайте замовляти вечерю.

І тут схоплюється її подруга:

– Так, хвилиночку!.. Пляма біля правого коліна? І він пропонував тобі зробити лібрето?.. Господи, ти ж моя бідолашна, який жах тобі довелось пережити!..

І вони замовляють ще вина, і ще, а потім ще, і обговорюють що Тіндер взагалі має перевіряти скільки штанів у користувача, а профіль того хлапа взагалі треба видалити, бо це ж знущання, як так можна наражати на небезпеку молодих жінок. І вони всі напиваються, і потім наступного ранку всім погано, і все одно треба звертатись до психоаналітика, а оця дівчина ще записується до клюбу анонімних алкоголіків.

І ось я думаю про все це, стоячи перед шафою з одягом, і такий:

– Ніт! Вихід є!..

І рішуче, але оптимістично іду до комплютера замовляти собі нові нормальні штани в інтернеті.

Я доросла людина, досвідчений користувач інтернета і вмію замовляти собі штани. Це не важко, бо в мене всі ходи розміри речей записані у спеціальний блокнот. Якщо точно – на букву “П”. Тобто – “Пасує”.

Раніше у цьому блокноті в мене було ще декілька розділів на букву “Н” – наприклад, “Не пасує”, “Не піду”, “Не роби цього”, “Ненавиджу”, “Нащо воно взагалі треба”, та інші “Нахіба”. Але там було дуже, дуже багато записів, і кінець кінцем там утворився хаос, тому я всі ці сторінки видалив, бо значно простіше слідкувати за розділом на буквою “П”. Там, власне, всього декілька нотаток – наприклад, розмір речей від дупи до низу і розмір речей від дупи доверху. Розмір велорами я і так пам’ятаю. Коротше кажучи, мінімалістично, зручно та надійно.

І ось я замовляю потрібні штани правильного розміру, сплачую замовлення і за декілька днів отримую компанію для джинсів з плямою. На декілька розмірів більше за потрібний.

Коротке розслідування показало, що тут я сам винен – при замовленні все ж таки щось наплутав і вказав не той розмір. Не знаю, як це сталося. Буває.

Але я ж оптиміст!.. А на сайті мого улюбленого магазину написано, як дуже легко зробити повернення товару. Достатньо дбайливо запакувати штани назад у коробку, покласти туди інвойса, віднести до найближчого офісу Пакети, сказати їм спеціальний код, і вони безкоштовно відправлять все назад. За декілька днів коробка повернеться до магазину, ще за декілька днів гроші повернуться на рахунок – і вперед, до нових Пригод і Помилок, до нових нотаток на букву “П”!..

То ж я без вагань повернув невдалий накуп у магазин і миттєво замовив ті самі штани, але вже ретельно перевіривши розмір декілька разів до того, як сплатити.

І за декілька днів отримав нову пару штанів – і знову значно більше того, що мені потрібно. На цей раз помилка була на складі, де співробітники дійсно переплутали і поклали не той розмір замість замовленого. Буває.

Але я задумався серйозно. Мені здалось, що це сама доля промовляє до мене через того бовдура з складу:

– Господи, які тобі ще нові штани? Яке побачення?.. Ти хоч на себе дивився взагалі?!. Іди собі до магазину за хлібчиком у спортивках, навіть у велоштанах з памперсами і не знімаючи шолома, на тебе все одно звернуть увагу тільки якщо ти спробуєш там пляшку з лікеро-горілчаного поцупити… Що, власне, зважаючи на твій вигляд, здібності та життєвий шлях, було б цілком логічно.

Але я – людина не тільки оптимістична, але й наполеглива, тому зробив замовлення втретє, бо не лічить чоловіку відступати від своєї мети, навіть якщо на перешкоді стає сама доля, уособлена пікером на складі.

На цей раз штани були не дуже великі, а просто великі. Виявилось, що в моєму блокноті були записані європейські розміри, бо я ж сторонник євроінтеграції, а саме на цю модель розміри були вказані у US, бо вони там кончені у своєму магазині, ось чому. Тому, на четверту спробу, я дбайливо переміряв себе будівельною рулеткою, ретельно перевірив результати за таблицею розмірів на сайті, і зробив вже правильне замовлення.

Ну як правильне… Четверта спроба теж не була вдалою. Але тепер я знаю що дупу міряти треба не будівельною рулеткою, а спеціальною такою штукою для кравців, і там де треба, а не там куди я здатен дотягнутись. Але процес повернення вже відпрацьований до дрібниць! Щоправда, в офісі доставки, куди я приходжу робити зворотню відправку до магазину, на мере дивляться трохи дивно. Останній раз приймальниця довго перепитувала мене, чи точно я не жартую, не з’їхав щ глузду, або не намагаюсь заспамити магазин посилками. Потім відійшла у підсобку і зателефонувати комусь:

– Привіт, дорогенька! Пам’ятаєш, ти розповідала мені про те саме побачення, найжахливіше у твоєму житті і хлопця з плямою на джинсах? Пам’ятаєш? Хоча чого це я питаю – звісно ж, пам’ятаєш. Таке і схочеш, не забудеш. Так ось, здається цей хлопець у нас тепер постійний клієнт.

На що я був вимушений відреагувати:

– Я все чую!.. І це було уявне побачення!..

На що почув з трубки:

– Уявне?!. А рахунки від мого психолога – також уявні? Ах ти ж потвора!..

Але як би там не було – зараз я у процесі очікування п’ятої пари штанів. Я обов’язково буду тримати вас в курсі того, як розвивається ситуація – я ж знаю, як це важливо для вас!.. Це вже принципове питання, тут вже не до побачень, і хоча власне джинси з плямою мене дійсно цілком влаштовують, але ж чорт забирай!..

Але, звісно, є спокуса просто замовити нормальні штани – у сенсі, іншої моделі і з нормальною розмірною сіткою. Бо, знаєте, принципи то святе, але іноді хочеться просто нормального побачення без лібрето, але в велоштанах зручного одягу замість відчайдушної боротьби з не своїм розміром.